ІНТЕРНЕТ (англ. Internet < лат. internus — внутрішній) — глобальна всесвітня комп’ютерна мережа. Технологія I. почала розроблятися на початку 70-х років ХХ ст. з метою збереження працездатності американських комп’ютерних мереж стратегічних сил у разі можливого знищення основних комунікаційних центрів. Потім принципи, закладені в цей проект, почали реалізовуватися і в комерційних мережах. Все, до чого отримує доступ клієнт, приєднавшись до І., прийнято називати сервісами І. Сервіси здійснюються спеціальними серверами і можуть бути як платними, так і безкоштовними. Найбільш популярні серед них: WWW, FTP, електронна пошта і новини.
WWW — World Wide Web (Всесвітня мережа) — це всесвітня інформаційна система, яка використовує технологію розміщення інформації на серверах у вигляді набору пов’язаних документів. Кожен документ може містити текст, графіку, звукове або відеозображення. Документ створюється з так званих Web-сторінок, для перегляду яких потрібна спеціальна програма — браузер, напр. Internet Explorer або Netscape Communicator. Зв’язок браузера з Web-сервером забезпечується за допомогою протоколу НТТР.
Сервіс FTP — File Transfer Protocol (Протокол передачі файлів) дозволяє передавати по мережі файли великого формату. Цей ресурс використовується переважно з метою переписування файлів з дистриб’юторськими копіями програм з віддалених серверів на комп’ютер користувача. Багато фірм, що вже мають Web-сервери, додатково установлюють FTP-сервери, призначені для розповсюдження програмного забезпечення. Інша важлива функція FTP-сервера — це накопичення, зберігання і розповсюдження файлів. Процес переписування на свій комп’ютер файлів називають завантаженням, або скачуванням (англ. Downloading). Пересилання файлів зі свого комп’ютера на інший називають вивантаженням (англ. Uploading). Для доступу до сервісу FTP потрібна спеціальна програма, напр. GuteFTP або WS-FTPЗ2.
Послугу пересилання кореспонденції називають електронною поштою (e-mail), яка дає можливість пересилати тексти, малюнки, фотографії, звукозапис та ін. Кореспонденція збирається і тимчасово зберігається на спеціальних поштових серверах. Кожен абонент мережі має свою власну поштову скриньку, тобто виділений йому простір на диску поштового сервера, де зберігаються повідомлення, які приходять на його ім’я. Для опрацювання електронної пошти використовується спеціальна поштова програма. Найбільш популярні серед них — Outlook Express, The Bat, Eudora, Pegasus.
Послуга телеконференції (Usenet) дозволяє всім абонентам мережі брати участь у групових дискусіях. На сьогодні у мережі існує більше 10 тис. телеконференцій, на яких обговорюються різноманітні теми — від кулінарних рецептів до методів і засобів лікування. Для розповсюдження телеконференцій використовують сервери новин NNTP — Net News Transport Protocol (Транспортний протокол мережевих новин). Роботу з серверами новин забезпечують програми Internet News, а також Outlook Express.
Функціонування мережі відбувається на засадах використання низки комунікаційних протоколів TCP/IP — Transmission Control Protocol/Internet Protocol (Протокол управління передачею даних/Протокол інтернету). Загальна кількість їх досягає декількох десятків. Основні з них: 1. Транспортні протоколи: ТСР та інші керують передачею даних між комп’ютерами. 2. Протоколи маршрутизації: IP та інші забезпечують передачу даних, обробляють адресацію, визначають найкращий шлях до адресата. 3. Протоколи прикладних серверів: FTP — File Transfer Protocol (Протокол передачі файлів), HTTP — Hyper Text Transfer Protocol (Протокол передачі гіпертексту) та інші використовують для отримання доступу до різних послуг: передачі файлів між комп’ютерами, доступу до WWW, віддаленого термінального доступу до системи та ін. 4. Поштові протоколи: POP — Post Office Protocol (Протокол прийому поштових відправлень), SMPT — Simple Mail Transfer Protocol (Протокол передавання поштових відправлень) використовують для обміну поштовими відправленнями.
Кожен комп’ютер, приєднаний до мережі, має свою унікальну IP-адресу. IP-адреса — чотири тризначних числа, розділених крапками. Кожне число може мати значення від 0 до 255. Напр. 192.168.054.002. Для полегшення запам’ятовування адреси комп’ютера існує можливість звертатися до нього за символьним найменуванням, яке називається доменним ім’ям. Доменне ім’я складається з частин, написаних латинськими малими буквами, розділених крапками. Перша частина — ім’я комп’ютера, наступна — ім’я домена компанії і остання — ім’я домена держави або одного зі спеціальних доменів, які позначають діяльність організації: com — комерційні організації; gov — державні установи; edu — установи освіти; mil — військові установи; net — організації, що керують мережею і входять до її структури; org — інші організації. Кожній державі присвоєне унікальне позначення, що складається з двох літер: uk — Великобританія, jp — Японія, de — Німеччина, ua — Україна. Виходячи з цих правил, ім’ям корпорації Microsoft буде microsoft.com, а Web-сервера корпорації — www.microsoft.com. Адреса утворює деревоподібну структуру, завдяки якій прискорюється доступ до абонента мережі та виконується пошук абонентів. У цій структурі немає єдиного кореня, але кожна держава утворює своє дерево нижчого порядку, в якому доменами або вузлами наступного після ua рівня є домени міст, областей або регіонів. Напр., сайт НФаУ має такий вигляд www.ukrfa.kharkov.ua. Для позначення адреси електронної пошти абонента мережі зазвичай використовують повне або скорочене ім’я або посаду користувача, відокремлене від доменного імені символом @. Напр., адреса електронної пошти голови корпорації Microsoft може бути такою: billg@microsoft.com. Можливості використання символьних імен забезпечуються протоколом DNS — Domain Name System (Доменна система імен). Спеціальні сервери DNS перетворюють символьне доменне ім’я комп’ютера на IP-адресу, відшукуючи відповідний запис у спеціальній базі даних, що зберігається на тисячах комп’ютерів. За необхідності виконують також зворотнє перетворення IP-адреси на DNS-ім’я. Для швидкого доступу до інформації, яка зберігається на різних серверах І., використовується адреса URL — Uniform Resource Locators (Уніфікований інформатор ресурсів), що забезпечує визначення точного розміщення ресурсу або об’єкта, до якого треба отримати доступ, і протокол для роботи з ним.
Глушков С.В., Жакин И.А., Хачеров Т.С. Программирование Web страниц. — Х., 2002; Глушков С.В., Ломотько Д.В., Мельников В.В. Работа в сети Internet. — Х., 2000; Поляк-Брагинский А.В. Сеть своими руками. — СПб., 2004.